Головна » Прес-центр » Способи подолання корпоративного шахрайства.

Способи подолання корпоративного шахрайства.

Корпоративне шахрайство – це проблема, що стосується будь-якого з секторів економіки, не залежно від того, хто є власником засобів виробництва чи надання послуг. Чи то є держава, чи то є приватний бізнес, корпоративне шахрайство може мати місце на будь-якому підприємстві, в установі, організації, державному органу. Під удар потрапляють всі сфери суспільних відносин: кредитно-банківська, страхова, мережа Інтернет, зовнішньоекономічна діяльність тощо, що робить означену проблему проблемою транснаціонального характеру.

При цьому не існує загальної думки стосовно залежності поширення корпоративного шахрайства від стану розвитку економіки в цілому. Існує думка, що економічні злочини більш характерні для посткомуністичних країн, де рівень тінізації економіки є достатньо високим. З іншого боку, корпоративне шахрайство поширене саме в країнах з розвинутою економікою, адже на їх ринках сконцентрована найбільша кількість транснаціональних корпорацій та існує багато можливостей для здійснення економічних злочинів (доступ до інформації, передові технології і т.п.).

А от в умовах політичної і економічної кризи в України описана проблема набуває особливої актуальності. Адже існують думки щодо прямого впливу кризових явищ в світовій економіці на рівень тінізації діяльності підприємств та відповідно на рівень вчинення корпоративних злочинів. При цьому організації через різні схеми внутрішнього шахрайства втрачають у середньому 5% від доходу щорічно. Тим більше, проблема шахрайства на даний час знаходиться в центрі уваги міжнародних аудиторських компаній «великої четвірки», які кожного року проводять дослідження шахрайства, опитуючи більш ніж 2000 співробітників різних компаній з 22 країн світу.

Коли мова заходить про шахрайство, то на думку одразу спадає визначення, що закріплене у Кримінальному кодексі України. Шахрайство - заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (ст. 190). В даному випадку маємо закріплення складу злочину, що за нього відповідальність передбачена в санкціях вказаної статті. Однак, слід розуміти, що корпоративне шахрайство не завжди буде злочином, хоча така можливість не виключена. Тим більше ознака корпоративності вносить свої корективи до розуміння досліджуваного явища. Від так поняття корпоративного шахрайства не буде обмежене конкретним складом злочину. Однак, цілком виправданим є характеристика такого як здійснення шляхом обману чи зловживання довірою.

Виділяється така важлива ознака корпоративного шахрайства як спосіб здійснення. Обман - повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин. Зловживання довірою - недобросовісне використання довіри потерпілого (п. 17 Постанови Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» від 06.11.2009 № 10). При цьому слід враховувати різницю між обманом і помилкою. Адже викривлення в фінансових звітах можуть бути викликані шахрайством або помилкою. Різниця між шахрайством та помилкою полягає в тому. Що виконана дія, що призводить до викривлення навмисно чи ненавмисно. Термін «помилка» означає ненавмисне викривлення в фінансовій звітності, включаючи пропуск суми або розкриття, наприклад: - помилку при збиранні та обробці даних, на основі яких готуються звіти; невірне облікове твердження, зроблене внаслідок пропуску або невірної інтерпретації фактів; помилку в застосуванні облікових принципів щодо вимірювання, визнання, класифікації, подання або розкриття. Термін «шахрайство» означає навмисні дії однієї особи або декількох осіб серед управлінського та найвищого управлінською персоналу, найманих працівників або третьої сторони, при яких застосовується омана для отримання нечесної або незаконної переваги.

До наведених вище ознак додаємо ознаку корпоративності - спрямування діянь суб’єкта шахрайства на інтереси роботодавця. 

Це означає, що корпоративним буде вважатися лише шахрайство на самому підприємстві, в установі, в організації, в державному органі. 

Шахрайство з третьою стороною за межами суб'єкту господарювання не матиме ознаки корпоративності.

Діяннями охоплюються будь-які заподіяння майнової шкоди. Шахрайство може проявитися у фальсифікації первинних документів, облікових регістрів і звітності; навмисних змінах записів у обліку, які перекручують сутність фінансових чи господарських операцій; навмисному порушенні законодавства чи прийнятої на підприємстві облікової політики; свідомо неправильній оцінці активів; навмисному пропуску чи приховуванні результатних записів або документів; незаконному отриманні в особисту власність грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей тощо. В узагальненому вигляді можна говорити про два типи шахрайства: викривлення, які є результатом неправдивої фінансової звітності, та викривлення, які є результатом незаконного привласнення активів.

Шахрайство, до якого були причетні одна особа чи більше осіб з управлінського чи найвищого управлінського персоналу, називають «шахрайством управлінського персоналу». Шахрайство, до якого причетні лише наймані працівники суб'єкту господарювання, називають «шахрайством працівників».

Отже, корпоративне шахрайство – це навмисне заподіяння майнової шкоди роботодавцю однією або декількома особами управлінського та найвищого управлінською персоналу, з числа найманих працівників шляхом обману чи зловживання довірою.

Слід зазначити, корпоративне шахрайство є одним з видів економічних злочинів, що охоплює всі різноманітні засоби, створені за допомогою людської винахідливості з метою отримання несправедливої переваги однієї людини над іншою шляхом обману, хитрості, зловживання довірою, приховування правди. По-перше, корпоративне шахрайство, як було доведено, не обмежується поняттям злочину. По-друге, обман і є хитрістю, приховуванням правди тощо. По-третє, несправедлива перевага однієї людини над іншою неточно характеризує дії, які охоплюються поняттям шахрайства.

Умови та причини, що обумовлюють появу випадків здійснення шахрайства можна пояснити недосконалістю окремих законів і недосконалою організацією фінансової системи, складністю й багатоступеневістю фінансово-економічних зв'язків, некомпетентністю, юридичною непоінформованістю, недбалістю, безвідповідальністю, а також недоречною довірливістю керівників підприємства та приватних осіб.

Корпоративне шахрайство може виникнути там, де існує так званий «трикутник шахрайства», що його вершини визначають мотивацію і можливість для здійснення шахрайства:

1) тиск фінансових обставин або мотив;

2) можливість зробити і приховувати акт шахрайства;

3) здатність виправдати ці дії («я заслуговую більшого», «всі так роблять», «зараз мені дуже потрібні гроші, поверну одразу ж, як тільки зможу» тощо).

Виходячи з умов та причин корпоративного шахрайства виділяємо три вектори боротьби:

-  мінімізація можливостей;

-  мінімізація мотивів;

-  мінімізація виправдовування шахрайства суб’єктом його здійснення.

Отже, вирішення проблем боротьби з корпоративним шахрайством повинна включати розробку трьох напрямків, що відповідають вищевказаним векторам:

-  підвищення ефективності контролю; ротації кадрів; мотивація інформаторів;

-  підвищення рівня заробітної плати; організація відпочинку, навчання працівників чи членів їх сімей;

-  усвідомлення єдності цілей працівників та роботодавців першими та другими; навчання та об’єднання у питаннях протидії шахрайству як серед спеціалізовані працівників (внутрішньої безпеки, аудиту тощо), так і у всьому колективі.

Лише боротьба за всіма вказаними напрямками сприятиме мінімізації ризиків та виникненню випадків корпоративного шахрайства. Тільки внутрішнім контролем обмежуватися не виправдано, хоча саме він залишається найбільш поширеним механізмом захисту від корпоративного шахрайства.

Наприклад, що стосується рівня заробітної плати, то такий повинен не тільки бути достатнім для забезпечення потреб працівника, але і повинен викликати в останньому бажання працювати саме в цій організації. Щодо усвідомлення єдності цілей працівників та роботодавців першими та другими, то для роботодавців приватного сектору економіки вже давно не є таємницею необхідність  єднання. Мається на увазі створення та розвиток духу єдиної команди.

Якщо для здійснення мотивації інформаторів, визначення розміру заробітної плати, системи бонусів та інших стимулів працівників, єднання та «командного духу» правова основа не відіграє провідного значення, то для контролю, або ж для ротації кадрів правові проблеми можуть стати серйозною перешкодою у протидії корпоративному шахрайству. Адже недосконалості при визначенні складів злочинів та проступків, невиправдана орієнтація контролерів при встановленні мети контрольної діяльності на виявлення фактів шахрайства та покаранні винних, прогалини при встановленні форм і методів контролю, дублювання повноважень різних суб’єктів щодо тих самих об’єктів контролю, питання законності переведень та переміщень працівників та інші правові проблеми негативно позначаються на стані боротьби з шахрайством. Показники фінансової нестабільності в умовах кризових явищ, які спостерігаються протягом останніх років, акцентують увагу на винятковій значущості вирішення зазначених проблем та розробки дієвого механізму внутрішнього контролю для забезпечення стабільного розвитку й ефективного функціонування вітчизняних зарубіжних суб'єктів господарювання, переконаний.

Коли мова іде про контроль, то у боротьбі з корпоративним шахрайством провідну роль відіграє внутрішній контроль. Він є суто внутрішньою справою і здійснюється суб’єктами однієї системи, відомства, конкретного суб’єкта господарювання.

Його різновидами є моніторинг та аудит.

Внутрішній аудит – організована на підприємстві, діюча в інтересах його керівництва та (або) власників і регламентована внутрішніми нормативними актами система контролю за дотриманням встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку, складання та подання звітності, внутрішнього її аналізу, та надійністю функціонування всієї системи внутрішнього контролю.

Моніторинг - це різновид контролю,  що можна віднести до його пасивної форми. Застосування моніторингу пов'язують з відслідковуванням ситуації чи процесу. При цьому використовуються методи не стільки перевірок, скільки спостереження та аналізу.

Однак, не слід обмежуватись внутрішнім контролем, коли мова іде про боротьбу з корпоративним шахрайством. Насамперед тому, що внутрішній і зовнішній контроль завжди доповнюють один одного. Наприклад, результати зовнішнього контролю можуть стати поштовхом або ж взагалі виявити факти корпоративного шахрайства. Або ж вказати на передумови здійснення такого, тим самим попередивши.

Слід розуміти, що цілі контролю на сьогодні не повинні бути обмежені і сконцентровані на виявленні фактів корпоративного шахрайства. Застосовуваний у минулому підхід - виявити і покарати за допомогою контролю, підхід, який був основним при здійсненні контрольної діяльності, - повинен поступитися місцем контролю спрямовуючому, що перш за все забезпечує усунення умов та причин шахрайства, попередження фактів його здійснення. Основною його метою є об'єктивне вивчення фактичного стану справ у суб'єкта господарювання, виявлення та попередження тих факторів і умов, які негативно впливають на виконання прийнятих рішень і досягнення поставленої мети, та доведення цієї інформації до органу управління. Однак, виявлення випадків корпоративного шахрайства, встановлення винних  та притягнення їх до відповідальності  залишається серед завдань внутрішнього контролю. При цьому притягнення винних здійснює як профілактичну дію, так і захисну щодо роботодавця.

Сутність контролю охоплює спостереження за функціонуванням підконтрольного об'єкту, одержання об'єктивної інформації про виконання ним правил і доручень; аналіз зібраної інформації, виявлення тенденцій, причин, розробку прогнозів; прийняття заходів щодо запобігання порушень законності і дисципліни, шкідливих наслідків, шкоди, в тому числі припинення протиправних дій з метою недопущення нових порушень; облік конкретних порушень, визначення їх причин і умов; виявлення винних, притягнення їх до відповідальності. Програма ж боротьби з корпоративним шахрайством повинна відходити від умов і причин його вчинення, а від так включати всі описані вище вектори боротьби, а не обмежуватися контролем.

Щодо правових проблем переміщень та переведень працівників, то відмінність переведення від переміщення на практиці часто визиває певні складнощі, у зв’язку з чим нерідко виникають спірні ситуації. А зумовлені такі труднощі насамперед, недосконалістю трудового законодавства. Як то відсутність понять переведення та переміщення працівника (хоча у ст. 32-34 Кодексу законів про працю України про такі йдеться),  різноманіття підходів до переліку видів переведень та переміщень через неналежну  урегульованість даного питання в законодавстві, підміна понять переведення, переміщення, зміна істотних умов трудового договору при здійсненні ротацій кадрів та ін.

Підводячи висновки хочу зауважити, що корпоративне шахрайство на сьогодні становить серйозну проблему економіки України, а тому боротьба з ним є актуальним питанням. Вирішення проблем у правову полі багато в чому обумовлює ефективність боротьби з корпоративним шахрайством за всіма векторами такої: мінімізація можливостей (підвищення ефективності контролю; ротації кадрів; мотивація інформаторів); мінімізація мотивів (підвищення рівня заробітної плати, організація відпочинку, навчання працівників); мінімізація виправдовування шахрайства суб’єктом його здійснення (усвідомлення єдності цілей працівників та роботодавців першими та другими; навчання та об’єднання у питаннях протидії шахрайству як серед спеціалізовані працівників (внутрішньої безпеки, аудиту тощо), так і у всьому колективі.

Якщо для здійснення мотивації інформаторів, визначення розміру заробітної плати, системи стимулів працівників, створення «командного духу» правова основа не відіграє провідного значення, то для контролю, або ж для ротації кадрів правові проблеми можуть стати серйозною перешкодою у протидії корпоративному шахрайству. Так, ефективність контролю, що є одним з засобів боротьби корпоративним шахрайством, багато в чому залежить від належного правового регулювання питань спрямування, повноважень, форм і методів контролю, складів правопорушень, відповідальності за корпоративне шахрайство. Доцільним є визначення прогностичного характеру контролю, усунення дублювань щодо повноваження суб’єктів контролю і при цьому чітке окреслення меж контролю, процедурно-правове регулювання здійснення форм і методів контролю тощо. Правові проблеми повинні бути вирішені і щодо переведень та переміщень працівників, що є засобами здійснення ротації кадрів як складової вектору мінімізації можливостей для здійснення корпоративного шахрайства.

 

Стаття опублікована у виданні ЮРИСТ & ЗАКОН: http://uz.ligazakon.ua/.