Головна » Прес-центр » Розлучення: місце проживання дитини. Як визначити?

Розлучення: місце проживання дитини. Як визначити?

Розлучення: місце проживання дитини. Як визначити?

У Постанові від 11 червня 2014 року у справі №6-5850св14 Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних та кримінальних справ України зазначає, що поняття «розлучення» не збігається з поняттям «визначення місця проживання», оскільки мати дитини при визначенні місця проживання дитини разом з батьком не позбавлена права на спілкування з дитиною, турботи і участі в її вихованні і може реалізовувати свої права шляхом домовленості з батьком дитини за встановленим терміном спілкування або за рішенням органу опіки і піклування, або за рішенням суду.

Звичайно ж, обоє батьки мають право на зустрічі з дитиною, на участь в її вихованні, на проведення спільного дозвілля та розваг. Усі ці права гарантовані законодавством, але не завжди виконуються.

Стаття 160 Сімейного кодексу України встановлює, що місце проживання дитини, яка не досягла 10-річного віку, визначається за згодою батьків.

Таким чином, саме батьки дитини до 10-річного віку наділені повноваженнями визначити те саме конкретне місце проживання своєї дитини.

Коли дитина досягає 14 років – вона може самостійно визначати місце свого проживання. При цьому варто врахувати і той факт, що при визначенні місця проживання дитини мають бути враховані найкращі інтереси самої дитини.

Стаття 9 Конвенції «Про права дитини» говорить, що «найкращі інтереси дитини» повинні відігравати визначальну роль при вирішенні питань про місце її проживання з одним із батьків.

Практично у більшості випадків самостійно прийти до обопільної згоди про визначення місця проживання дитини з одним із батьків колишнє подружжя не в змозі. Тому законодавець передбачив можливість вирішення спору за допомогою органів опіки та піклування або суду.

Стаття 161 Сімейного кодексу України говорить про те, що, якщо мати і батько, які проживають окремо, не дійшли згоди про те, з ким із них буде проживати неповнолітня дитина, спір між ними може бути вирішений органом опіки та піклування або судом.

Пройшовши досить складну процедуру з визначення місця проживання дитини з одним із батьків, можна опинитися в ситуації, коли рішення суду не влаштує колишнє подружжя або буде в майбутньому таке, що призведе до зловживання правом зацікавленої в цьому особи.

Тому потрібно враховувати наперед всі нюанси і відобразити їх у позовній заяві, яка подається, або в запереченні на позов.

Ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, з-поміж іншого, включає також право батьків вимагати від компетентних державних органів ужиття заходів з метою допомогти відповідним кроком батькові або матері об’єднатися зі своєю дитиною.

Розбіжності можуть виникнути і тоді, коли судове рішення про визначення місця проживання дитини вже винесене і набуло законної сили. Більше того, саме з визначенням місця проживання дитини пов’язані і інші не менш важливі питання: встановлення графіку зустрічей одного з батьків з дитиною, можливість виїзду з дитиною за кордон та інше.

Ситуацій, в яких може опинитися один з батьків, який не вирішив з колишнім із подружжя у судовому порядку всі питання свого спілкування з їхньою спільною дитиною, безліч. Допомогти вирішити всі ці питання допоможуть спеціалісти в галузі сімейного права юридичної компанії «FAS-UST».