Головна » Прес-центр » Оскарження рішень у справах про адміністративну відповідальність юридичних осіб

Оскарження рішень у справах про адміністративну відповідальність юридичних осіб

Оскарження рішень у справах про адміністративну відповідальність юридичних осіб

Вступ. Притягнення особи до адміністративної відповідальності є своєрідною пра­вовою реакцією уповноважених державою суб'єктів на неправомірні дії такої особи. Ра­зом із тим на практиці можливі випадки, коли особу до адміністративної відповідальності притягують незаконно та необґрунтовано. У такому разі спрацьовують передбачені зако­нодавством механізми з оскарження неправомірних рішень у справах про адміністративну відповідальність.

У контексті досліджуваного питання необхідно зауважити, що особливості такого виду юридичної відповідальності як адміністративна, у тому числі особливості притягнен­ня до неї юридичних осіб, були досліджені в працях таких відомих вчених-правознавців, як В.Б. Авер'янов, О.М. Бандурка, Д.М. Бахрах, Ю.П. Битяк, І.П. Голосніченко, Ю.М. Козлов, В.К. Колпаков, А.Т. Комзюк, О.П. Коренєв, О.М. Музичук, Ю.М. Старілова та багатьох ін­ших. Разом із тим, не ставлячи під сумнів значимість робіт вчених, деякі питання адміні­стративної відповідальності юридичних були розкриті фрагментарно, без системного під­ходу. Зокрема, порядку оскарження рішень у справах про адміністративну відповідальність юридичних осіб увага майже не приділялась.

 

Постановка завдання. Зважаючи на те, що забезпечення оскарження рішень суб'єк­тів владних повноважень, у тому числі, що стосуються притягнення юридичних осіб до ад­міністративної відповідальності, є однією із конституційних гарантій реалізації принципу законності, актуальним є дослідження такого порядку.

 

Результати дослідження. У великому тлумачному словнику сучасної української мови під словом «оскарження» розуміють дію за значенням оскаржити, оскаржувати, тобто офіційно подавати скаргу у вищу інстанцію, протестуючи проти якого-небудь рішення, чиїх-небудь дій тощо [1, с. 859]. При цьому в юридичній енциклопедичній літературі за­значають, що оскарження - це звернення зі скаргою до державних органів й органів об'єд­нань громадян з приводу незаконності чи необґрунтованості рішень і дій службових осіб [2, с. 578; 3, с. 329].

Правовою основою оскарження рішень у справах про притягнення до адміністратив­ної відповідальності юридичних осіб виступає Кодекс України про адміністративні право­порушення від 7 грудня 1984 року (далі - КпАП України). Так, згідно із ст. 7 КпАП України додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопору­шення забезпечується систематичним контролем із боку вищих за ієрархією органів і поса­дових осіб, прокурорським наглядом, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. При цьому в ст. 287 КпАП України встановлено, що постанову в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим [4].

Безпосередньо порядок оскарження рішень у справах про адміністративну відпові­дальність, у тому числі юридичних осіб, передбачено в ст. 288 КпАП України. Так, з аналізу вищенаведеної норми слідує, що в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено:

1) постанову адміністративної комісії - у виконавчий комітет відповідної ради або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими КпАП України;

2) рішення виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради - у відповідну раду або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими КпАП України;

3) постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення - у вищий за ієрархією орган (вищій за ієрархією посадовій особі) або в район­ний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом ад­міністративного судочинства України, з особливостями, встановленими КпАП України [4].

З вищенаведеного можна зробити висновок про те, що в КпАП України передбаче­но два способи оскарження рішень у справах про адміністративну відповідальність - ад­міністративний (позасудовий) та судовий. Якщо вести мову про адміністративний порядок оскарження рішень у справах про адміністративну відповідальність, то він врегульований нормами Закону України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року.

Так, з аналізу ст. 1 вищезазначеного закону слідує, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підпри­ємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-е­кономічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення [5]. При цьому необхідно наголосити на тому, що відповідно до ст. 12 Закону України «Про звернення громадян» дія цього закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встанов­лений кримінально-процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законо­давством про захист економічної конкуренції, законами України «Про судоустрій і статус суддів» [6] та «Про доступ до судових рішень» [7], Кодексом адміністративного судочинства України [4].

Зазначимо, що в контексті досліджуваного питання нас більш за все цікавить така форма звернення громадян як скарга. Так, згідно зі ст. З Закону України «Про звернення громадян» скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місце­вого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб [5]. Варто зауважити, що з аналізу Закону України «Про звернення громадян» можна дійти висновку, що його положення не стосуються юридичних осіб, такий висновок слідує навіть із назви закону. Разом із тим слід погодитись із В.А. Сьоміною, яка цілком слушно наголошує на тому, що, незважаючи на існування певних недоліків, позасудовий механізм вирішення адміністративно-правових спорів дає змогу оперативно та матеріально необтяж­ливо (безкоштовно) для особи розглянути спір, усунути порушення законності, відновити порушені права. При цьому вчений наводить статистичні дані: опитування громадян у мі­сті Києві та Київській області (всього опитано 446 чоловік) показало, що 340 (77%) з них визнали ефективним оскаржувати рішення органів влади до вищих за рівнем компетенції [8, с. 52; 9, с. 50-51].

Окрім цього, слід погодитись із В.П. Тимошуком, який під час дослідження проце­дури прийняття адміністративних актів дійшов висновків про те, що незважаючи на всю фундаментальність права на судовий захист, законодавець може встановлювати попередні механізми досудового оскарження рішень, дій та бездіяльності адміністрації для знаходжен­ня відповіді на питання про те, чи існує взагалі правовий спір у конкретній ситуації. Вста­новлення адміністративного оскарження обов'язковою передумовою для звернення до суду дозволяє також вирішити проблему паралельного судового та адміністративного оскаржен­ня одного рішення [10, с. 153-154].

Таким чином, вважаємо за необхідне внести в Закон України «Про звернення гро­мадян» такі зміни. По-перше, передбачити можливість звернення саме юридичних осіб. По-друге, враховуючи той факт, що назва закону звужує коло осіб, наділених правом на звернення, змінити назву на Закон України «Про звернення в Україні». На нашу думку, внесення вищенаведених змін дозволить більшість рішень у справах про адміністративну відповідальність юридичних осіб вирішувати в адміністративному (позасудовому) порядку, що, у свою чергу, зменшить кількість звернень до суду.

Говорячи про судовий порядок оскарження рішень у справах про адміністративну відповідальність юридичних осіб, варто зазначити, що Конституція України проголосила, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб [5]. При цьому правовою основою такої процедури є Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року (далі - КАС України). Зокрема, у ст. 17 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-право­вих актів чи актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Під суб'єктом владних повнова­жень, згідно із п. 7 ч. 1 ст. З КАС України, необхідно розуміти орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, іншого суб'єкта при здійснен­ні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень [11].

Отже, для того, щоб оскаржити рішення в справі про притягнення до адміністратив­ної відповідальності юридичній особі необхідно звернутись до адміністративного суду -суду загальної юрисдикції, до компетенції якого КАС України віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ. При цьому, згідно із ч. 1 п. 1 ст. З (визначення понять) КАС України, адміністративна справа (справа адміністративної юрисдикції") - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень [4].

Разом із тим необхідно наголосити на тому, що для того, щоб адміністративна справа була порушена, одного лише подання позову не достатньо. Необхідно також, щоб цей позов був прийнятий адміністративним судом. Отже, по-перше, повинна бути дотримана проце­дура подання адміністративного позову та, по-друге, сам адміністративний позов повинен відповідати ряду законодавчо встановлених вимог.

Говорячи про процедуру звернення до адміністративного суду, а саме що стосуєть­ся подання адміністративного позову, то в першу чергу необхідно звернути увагу на такі аспекти цієї процедури як підсудність адміністративних справ і строки звернення до суду. Так, відповідно до ст. 18 КАС України за правилами предметної підсудності всі адміні­стративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності підсудні місцевим загаль­ним судам як адміністративним судам. Варто зазначити, що з прийняттям Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року, КАС України було доповнено новою нормою - статтею 171-2, яка встановила особливості провадження в справах із приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності [6]. Зокрема, у вищенаведеній нормі були продуб­льовані правила предметної підсудності [11].

Відповідно до ст. 104 та 105 КАС України адміністративний позов пред'являється шляхом подання письмової позовної заяви до адміністративного суду першої інстанції [11]. Щодо строків оскарження рішення в справі про адміністративну відповідальність юридич­них осіб, то згідно із ст. 289 (строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення) КпАП України скаргу на постанову в справі про адміністративне право­порушення може бути подано протягом десяти днів із дня винесення постанови [4]. Разом із тим, враховуючи той факт, що в КпАП України, у зазначеному випадку, використовується така форма звернення як скарга, а формою звернення до адміністративного суду першої інстанції є адміністративний позов, можемо зробити висновок, що правила оскарження рі­шень у справі про адміністративну відповідальність стосуються адміністративного порядку такого оскарження й на судовий порядок не поширюються. Так, відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів осо­би встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів [11].

Окрім дотримання правил підсудності та строків звернення до адміністративного суду, умовою відкриття провадження в адміністративній справі є дотримання позивачем низки законодавчо встановлених вимог, що пред'являються до такої заяви. Так, відповідно до ст. 106 КАС України в позовній заяві зазначаються:

1) найменування адміністративного суду, до якого подається позовна заява;

2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адре­са електронної пошти, якщо такі є;

3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі;

4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;

5) у разі необхідності — клопотання про звільнення від сплати судового збору; про звільнення від оплати правової допомоги й забезпечення надання правової допомоги, якщо відповідний орган відмовив особі в забезпеченні правової допомоги; про призначення судо­вої експертизи; про витребування доказів; про виклик свідків тощо;

6) перелік документів та інших матеріалів, що додаються [11].

Згідно зі ст. 105 КАС України адміністративний позов подається до адміністратив­ного суду у формі письмової позовної заяви особисто позивачем або його представником [11]. При цьому важливою особливістю оскарження рішень у справах про адміністратив­ну відповідальність юридичних осіб у судовому порядку є те, що юридична особа, бу­дучи позивачем в адміністративній справі, не може подати адміністративний позов так би мовити «особисто», а завжди робить це через представника. Так, з аналізу ст. 56 КАС

України слідує, що сторона, а також третя особа в адміністративній справі можуть брати участь в адміністративному процесі особисто і (або) через представника. Представником може бути фізична особа, яка має адміністративну процесуальну дієздатність. Відповідно до ст. 48 КАС України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністратив­на процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягай повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку в спорах із приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь. Представники беруть участь в адміністративному процесі на ос­нові договору або закону [11]. Отже, у КАС України встановлено два види процесуального представництва - за законом і за договором.

Якщо вести мову про законне представництво то, згідно із ч. З ст. 56 КАС України законним представником органу, підприємства, установи, організації в суді є його керівник чи інша особа, уповноважена законом, положенням, статутом. При цьому з аналізу ч. 2 ст. 58 КАС України слідує, що повноваження законних представників підтверджуються докумен­тами, які стверджують займану ними посаду. Засвідчені підписом судді копії цих документів приєднуються до справи [11].

Окрім законного представника, інтереси юридичної особи під час оскарження нею рі­шення в справі про притягнення до адміністративної відповідальності може бути представ­лено за договором. З аналізу ст. 58 КАС України слідує, що повноваження представників, які беруть участь в адміністративному процесі на основі договору, на здійснення представни­цтва в суді повинні бути підтверджені довіреністю. Оригінали довіреностей або засвідчені підписом судді копії з них приєднуються судом до справи. Довіреності від імені органу, підприємства, установи, організації видаються за підписом керівника або іншої уповнова­женої на те законом, положенням, статутом особи та засвідчуються печаткою цього органу, підприємства, установи, організації. Повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватися ордером, дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надан­ня безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. До ор­дера обов'язково додається витяг із договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін [11].

Окрім вищенаведених особливостей, своєрідністю оскарження рішень у справах про адміністративну відповідальність юридичних осіб у судовому порядку, є встановлення за­конодавцем скорочених строків розгляду такої справи. Так, відповідно до ст. 171-2 КАС України така справа повинна бути розглянута протягом п'яти днів із дня відкриття прова­дження в справі. У виняткових випадках з урахуванням особливостей розгляду справи суд ухвалою може продовжити розгляд справи, але не більш як на п'ять днів [8]. Як правильно було зазначено з цього приводу, що встановлений скорочений строк розгляду та вирішення адміністративної справи вказує на важливість цієї категорії спорів адміністративної юрис­дикції, вирішення яких дасть можливість оперативно відновити порушені права, свободи та інтереси заявника або у випадках, передбачених законодавством, захистити права, свободи й інтереси осіб [12, с. 465].

 

Висновки. Таким чином, встановлення в законодавстві України механізмів оскар­ження рішень у справах про адміністративну відповідальність юридичних осіб є однією з основоположних гарантії конституційного принципу законності. Задля більш ефективного функціонування таких механізмів необхідним є внесення змін до Закону України «Про звер­нення громадян», який звужує коло осіб, що наділенні правом на подання скарги. Разом із тим оскарження рішень у справах про адміністративну відповідальність юридичних осіб відбувається в судовому порядку. При цьому останньому притаманні деякі особливості, що стосуються форми та строків звернення, участі процесуального представника та строків розгляду адміністративної справи.

 

 

Стаття присвячена оскарженню рішень у справах про адміністративну відпо­відальність юридичних осіб як одна із конституційних гарантій реалізації прин­ципу законності.

Ключові слова: оскарження рішень, адміністративна відповідальність, юридич­ні особи

 

Статья посвящена обжалованию решений по делам об административной ответственности юридических лиц как одна из конституционных гарантий реализации принципа законности.

Ключевые слова: обжалование решений, административная ответственность, юридические лица.

 

The article is devoted to appeals against decisions in cases concerning the administrative liability of legal persons, as one of the constitutional guarantees of the realization of the principle of legality.

Keywords: appealing decisions, administrative responsibility, legal persons.

 

 

Публікація для Наукового журналу «Право і суспільство», №6-2 2014